«Мисливець на лисиць» — український слід в американській історії.

2 лютого 2017 року г.Колорадо Спрінгс (США) де знаходиться Олімпійський тренувальний центр США, відбувся щорічний міжнародний турнір з боротьби «Дейв Шульц Меморіал-2017». Це один з найпрестижніших світових форумів борців на якому змагаються не тільки борці вільного стилю, а також представники греко-римської та жіночої боротьби. Втішно що у вазі до 97 кг срібним призером турніру став український борець, чемпіон Європи та бронзовий призер Чемпіонату світу 2013 року — Павло Олійник.

Цікава історія виникнення цього турніру. Адже він регулярно проводиться починаючи з 1997 року. Девід Леслі «Дейв» Шульц особа досить відома в світі боротьби. Професіонали знають його як Олімпійського чемпіона, чемпіона Світу, чемпіона Панамериканського чемпіонату з вільної боротьби, семиразового чемпіона США (1984, 1986, 1987, 1988, 1993, 1994, 1995) з вільної та греко-римської боротьби, а також рідного брата іншого олімпійського чемпіона Марка Шульца. Не дивлячись на те що в США досить трепетно ​​ставляться до своїх чемпіонам Дейв Шульц став, на жаль, особливо відомий в зв’язку зі своєю трагічною загибеллю.

Брати Шульц

26 січня 1996 року Девід Шульц був застрелений в штаті Пенсільванія в маєтку Ньютаун який належав Джону Дюпонові, спадкоємцю однієї з найбільших світових хімічних корпорацій DuPont, тієї самої яка, колись добре заробила на виробництві пороху, а потім ще винайшла нейлон. Джон Дюпон був другом Дейва Шульца і що найжахливіше саме він його і застрелив. Цьому передували певні події.

Внесок Джона Дюпона в розвиток вільної боротьби складно переоцінити, починаючи з 1976 року Джон був спонсором всіх великих міжнародних турнірів. Тільки міжнародної федерації ФІЛА (Fédération Internationale des Luttes Associées (FILA) він щорічно надавав допомогу в розмірі 400000 $. Дюпон також підтримував федерацію вільної боротьби Болгарії, кілька разів пожертвувавши їй суми по 100 000 $. Однак Джон був не тільки багатим спонсором який займався боротьбою в коледжі і зберіг ностальгічні спогади. у віці 55 років він повернувся до активних тренувань і з 1992 по 1995 рік, як атлет, брав участь в Чемпіонатах світу з вільної боротьби серед ветеранів.

У 1988 році Джон Дюпон побудував у себе в маєтку велику тренувальну базу і створив борцовську команду «Foxcatcher» — Мисливець на лисиць. Саме на цю базу Дюпон в 1989 році запросив Дейва Шульца в якості головного тренера і спортсмена. Дейв Шульц прожив в маєтку разом зі своєю сім’єю аж до своєї смерті в 1996 році коли він готувався до відбіркових турнірів на Оліпійські ігри 1996 року.

У фатальний вечір 26 січня 1996 року в маєтку Дюпона відзначали день народження Валентина Йорданова відомого болгарського борця Олімпійського чемпіона, семиразового чемпіона світу і Європи. До слова, Йорданов разом з найближчими родичами Джона Дюпона, за його заповітом, є спадкоємцем 80% статків Джона. Після того як гості роз’їхалися Дюпон на автомобілі під’їхав до будинку в якому жив Шульц з родиною і зі словами: «Ти щось маєш проти мене?», двічі з вікна автомобіля вистрілив йому в груди і один раз в руку. Від отриманих ран Дейв Шульц помер в лікарні, а Дюпон забарикадувався в своєму будинку в маєтку. Оскільки Джон Дюпон був добрий стрілець і в будинку було повно зброї включаючи навіть бронетранспортер, поліція не зважилася штурмувати будівлю. Було прийнято рішення взяти Дюпона змором. В оточеному будинку відключили опалення і через дві доби Дюпон був спійманий при спробі включити опалення.

Джон Дюпонт під час арешту

Причина загадкового вбивства розкрилася під час судового розгляду. За висновком експертів-психіатрів Джон Дюпон страждав на параноїдальну шизофренію. Однак незважаючи на такий висновок Дюпон все ж був визнаний осудним і отримав 30 років позбавлення волі. Точна сума компенсації вдові Шульца не розголошується, проте за деякими даними Дюпон виплатив їй 35 000 000 $. Всі клопотання про дострокове звільнення Дюпона були відхилені судами США. 9 грудня 2010 року в віці 72 років Джон Дюпон помер у в’язниці Лорел Хайлендс штату Пенсільванія, від хронічного обструктивного захворювання легень.Відповідно до заповіту Джона Дюпона поховали в його червоному борцівському трико з емблемою команди «Foxcatcher», на сімейному кладовищі Дюпон де Немур в Вілмінгтоні, штат Делавер.

У 2014 році американський режисер Беннетт Міллер зняв художній фільм «Мисливець на лисиць» (Foxcatcher), в головних ролях з такими зірками Голлівуду як Стів Карелл, Ченнінг Татум, Марк Руффало, Сієнна Міллер. В центрі фільму історія життя і відносин братів Шульц Дейва і Марка, і екстравагантного мільйонера. Фільм був тепло прийнятий глядачами і критиками. При бюджеті в $ 24 000 000 тільки в США він зібрав $ 12 096 300, а також отримав п’ять номінацій на Оскар за кращу чоловічу роль, кращу чоловічу роль другого плану, кращий режисер, кращий сценарій, кращий грим і зачіски. Беннетт Міллер за «Мисливця на лисиць» отримав пальмову гілку як кращий режисер. Цікаво що Ченнінг Татуму і Марку Руффало, перед зйомками, більше півроку довелося займатися вільною боротьбою щоб «увійти в роль». На сьогоднішній день «Мисливець на лисиць» по праву займає місце серед кращих художніх фільмів спортивної тематики.

Вихід фільму змусив знову говорити про історію, спадщину Девіда Шульца і зробив ще популярнішим щорічний турнір його пам’яті. Однак мало хто знає що Девід Шульц був наполовину британцем, а наполовину євреєм українського походження, предки його матері жили в Україні. Свій титул чемпіона світу в 1983 році Дейв Шульц завоював саме в Києві столиці тоді ще радянської України. Саме з Києва почалася його кар’єра в спорті на найвищому рівні. Свого сина Олександра, Дейв назвав на честь уродженця Білої Церкви, триразового олімпійського чемпіона з вільної боротьби Олександра Медведя. Ось такий от український слід в цій американській історії.

Статтю вперше було розміщено у Газеті «Деньги плюс» №3 за березень 2017 року.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*