Для занять Бразильським джиу-джитсу не потрібно складного обладнання. Будь-яка рівна площадка може бути перетворена в місце для проведення поєдинків. Відразу відзначимо, що нашому клубі тренування проходять на спеціальному татамі.
Історія народних видів боротьби розповідає, що в українців, казахів, таджиків, грузин, азербайджанців, турків, іранців та інших народів найчастіше боролися прямо на траві. А ось у якутів на далекій півночі, де боротьбу люблять не менше, ніж на півдні, змагання влаштовувалися навіть на снігу. Не звертаючи уваги на мороз, хлопці знімали з себе хутряний одяг, залишаючись лише в штанах і взуття, і сходилися в поєдинку. Ніхто не боявся застудитися, від борців тільки пар валив!
В сучасних спортивних клубах тренування і змагання з Бразильському джиу-джитсу проводяться на спеціально обладнаних для цього борцівських килимах, які називаються — татамі. Оскільки бразильське джиу-джитсу має своє коріння в дзюдо то з цього виду спорту до них прийшла не тільки одяг для тренувань — Ги, але татамі. Татамі для Бразильського джиу-джитсу є кілька складених певним чином досить, м’яких матів. На такому покритті дуже зручно боротися, на нього не боляче падати.
Товщина татамі зазвичай не менше 3,5 сантиметрів. Розмір татамі — 8 на 8 метрів або 10 на 10 метрів і становить площу відповідно 64 і 100 квадратних метра. Робоча площа татамі, тобто простір, де відбувається сутичка, являє собою квадрат стороною 6 або 8 метрів і називається зона поєдинку або бойова зона. безпосередньо до зони поєдинку прилягає зона безпеки, мати в якій мають, зазвичай, колір відмінний від кольору робочої зони. Сутичка починається з центру татамі і може бути зупинена, коли борці переходять в зону безпеки.